Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Том 4

Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Т.4. Кн.1. Памятники полемической литературы в Западной Руси. — СПб., 1878

OCR
1177 «ПАЛИНОДІЯ», СОЯ. ЗАХАРІИ КОПНСТЕНСКАГО, 1021 ГОДА. 1178 номъ тосежъ церкве Іоаннъ, речсный
Талая, обрапіай и на сголици посаже¬
ный, до которого ѳрону презъ пѢцязіа
приступъ собѣ справилъ, хотяжъ Зепо-
нови царсвп присягою ся билъ обви¬
валъ, и жъ. столицы тоей не мѣлъ праг-
нути и доступоватп, — той Іоаннъ Та¬
лая, подлугъ обычаю, снистолыо сѵио-
далпое сполечиости до православного
Акакія, Констаптипонолского патріар¬
хи, не послалъ. Образился тымъ Ака¬
кій, и у царя Зенона справилъ то, ижъ
лвергъ его зъ столиц», яко сѵмоніака и
кривоприсяясцу. А часть еретицкая — Негра Монта,
который чловѣкъ хитрый былъ г), вре¬
менемъ служачій, на всякъ аеръ ру-
шаючійся, таемпого еретика Еѵтпхіа-
нина, а сѵноду Халкпдоиского непрія¬
теля, епископомъ Александрійскимъ на¬
ставили. Ііоторого Монта а предъ тымъ
Акакій патріарха и Зенонъ царъ, и
Оимнлиціусъ, панежъ Римскій, вымя¬
ли были. 'Гой тсды Петръ Монтъ, но
іогнапью Іоанна Талая, послалъ послы
спои до Констаитнпополя, зъ вызнанъ-
омъ православной вѣры выправилъ,
освѣдчаючися,жевъ православной вѣрѣ
трваетъ и сѵноду Халкпдоиского обо-
ронцею крѣпкимъ естъ. Лечъ то змы-
шленье чинилъ, и Акакія ошукалъ. И
такъ Акакій того Петра до снолечно-
сти своей принялъ и на столицу Але¬
ксандрійскую привернулъ. А онъ Іоаннъ
до Риму ся удалъ, гдѣ того Монта и
Акакія удавалъ, ненцъ и мниси Егѵ-
нетекіи, нриходячіи до Риму, того Мон¬
та освѣдчали за еретика, якожъ былъ
такимъ. ІІаиежъ Сѵмплиціусъ за зле
мѣлъ на Акакія за нрипяте до сполеп-
ности Петра. Въ томъ часѣ Сѵмпли-
ціуст, умерлъ, пе чіінячн жадного по
отупку, анп> отъ снолечности ся Ака- в) ЕнагріГі, ки. 3, гл. 17. | кіеви отдѣляючи. ПІто и слуіние чи-
| пилъ, бовѣмъ віідалъ, же Акакій пра¬
вославнымъ былъ и же змылленммъ
] своимъ ішзнаньемъ ошукалъ его Петръ.,
і Надъ то, яко любячи покой и згоду
! церковную, не хотѣлъ въ церкви Хри-
| стовой чинити сваровъ, а за тымъ и до
I розерванья не приходити. Лечъ Феликсъ того имепи Третій,
| панежъ, по Симплиціусѣ наступивши,
! на Акакія почалъ понстявати и до
; себе оного взывалъ,). Потомъ Феликсъ
! Акакія отлучилъ, а Акакій на то ня>-
! чого не дбалъ, и до смерти своей ли-
тургисалъ. Того и Либеритусъ въ гла¬
вѣ 18 посвѣдчаетъ: «и взаемъ Феликса
отлучилъ и имя его зъ диптиховъ вы¬
мазалъ. Отожъ дерзновенному Феликсо-
ви таковажъ пагорода сталася, кгды му
таковоюжъ отмѣрилъ мѣрою нодлугъ
евангеліи» ®). И то вѣдати потреба, ижъ Сѵмпли¬
ціусъ, и Феликсъ, и Геласій, и Гормив-
да не такъ далеце о того Монта обра-
жалися, бо то толко ѵпокрисія9) и пла¬
щикъ былъ скритое амбиціи первен¬
ства барзо пожаданого, хотяжъ то Ге¬
ласій въ листѣ своемъ къ Еѵѳимію, па-
тріарсѣ Константинополскому, вымов-
ляется нрезъ тни слова: «поп оріапшв».
«И не зычимъ собѣ надъ другихъ пре-
кладатися, яко проповѣдаемъ, заздростг.
ровности зъ собою, патріарсѣ Коястан-
тинополскому». Бовѣмъ по Анатолію и
І’епадію, патріархахъ, предкахъ своихъ,
Акакій права н припилеевъ своихъ па¬
тріаршихъ чуле и дѣлне почалъ зажи-
вати. Чому зависть панежская барзо зави¬
дѣла и оказіи шукала. Въ таковомъ по¬
ступку Акакій умерлъ, наступилъ Фля- г) Никифоръ, кіі. И», гл. і!>. У І’аіаіу, т.е.
ГСурмахаты, 178, 2. ') Мате., гл. 7, ст. 1—2. -’) 'і>яол;,ізлицемѣріе, притворство. Библиотека "Руниверс