Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Том 4

Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Т.4. Кн.1. Памятники полемической литературы в Западной Руси. — СПб., 1878

OCR
1175 «ПАЛИНОДІЯ», СОЧ. ЗАХАРІИ КОПЫСТЕНСКАГО, 1621 ГОДА. 1176 причины тоей: въ Антіохіи часть едиа
была Аріанской секты; часть зась ка-
ѳоликовъ роздѣлена была ’): иніи бо-
вѣмъ вазывапи были Еѵстафіане, кото-
ріи отъ Еѵстафія православного и до-
брого епископа, потомъ отъ Аріанъ от¬
толь вывержсного, взятую ($іс) заховыва-
ли и Павлина пресвѵтеронъ вожа въ ду¬
ховныхъ наслѣдовали; иніи зась отъ Ме-
летія научени, частью отъ Аріанъ нри-
педени, частью отъ Еѵстафіапъ до не¬
го прилучены, Мелетіане называни били. А Еѵстафіане Мелетіеви мужсви свя¬
тому каѳоликови не хотѣли нрилучи-
тись, и жъ его Аріянове па той оронъ
посадили. А жебы той схислѣ Люци¬
феръ подалъ, пришолъ до Антіохіи и,
не маючи уваженья зъ стороны Меле-
тія, поставилъ Наилина иоменеиого епи¬
скопомъ’2), на которого сторона Меле-
тіеиа не нризволнла, ноиѣдаючи, же
власного своего еииско на Мелетія знаетъ,
и оного што-деиь ожидали зъ заточе¬
нія нрибыти, бо Юліанъ цесаръ епис-
коііомъ выгианымъ презъ варокъ свой
казалъ ся до своихъ столицъ вернути.
Такъ теды Люциферъ таковымъ поста¬
новленіемъ Павлина на оную схисму не
усмирилъ и не згасилъ, але еще роз-
ширилъ и змоцпилъ. Потомъ Еѵсевій
Верцеленскій3), нришедши до Антіохіи,
Люцифера не нашолъ, постановленія
оного Павлина не потвердилъ, зачимъ
сполечности зъ нимъ не мѣлъ. Тая те¬
ды схѵсма въ Антіохіп межи Мелетіемъ
и Павлиномъ знесена й снокоена естъ,
и людъ уепокоеный естъ не зъ жад-
ного сѵноду, ани> тежъ за жадною но-
вагою и владзею бискуна Римского, але
нреаъ самыхъ церкве Антіохійской слу¬
жителей, звлаіца за поводомъ самого ') Сократъ, кн. 3. гл. 4; Ѳеодоритъ, кп.
3, гл. 4. *) Ѳеодоритъ, кн. 3, гл. 24. 3) Никпфоръ, кн. 12, гл. 3. Мелетія. А Саиоръ дукеъ «), кото¬
рый отъ царя Гратіана до Антіохіи ку
успокоенью церкве носланый былъ, ви-
дячи упоръ Павлиновъ, того Мелетія
і ознаймилъ и оголосилъ новагою царскою
| Антіохійскимъ ііачалнѣйншмъ. то естъ
| найнроднѣйшимъ, епископомъ и всѣхъ
і исходныхъ церквій натріархою. И такъ
Мелетій патріархоствомъ Антіохійскимъ
самъ сиравовалъ и рядилъ, кромѣ жад-
ного Павлинова участництва или на¬
дежности зверхности въ урядѣ, томъ
А ІІавлинови, ноки бы жилъ, допустилъ
п зоставилъ оную частку Антіохійского
! поснолства, который ему послѣдовали.
| Ображался Павлииъ, ижъ Мелетія нред-
; почтено надъ не г», и для того зъ Ме-
\ летіемъ не преставалъ и не общился.
Чого оному нс хвалепо, и овпіемъ не-
ростронность и унорпость его строфо-
| вано, ижъ зъ Мелетіемъ по хотѣлъ зго- і I дитися и въ едности зъ нимъ ряднтн.
О чомъ Ѳеодорита читай кііигѵ. А Бароиіушъ мылится и грѣнннтъ,
же Ѳеодорита о то щиплетъ, защо Ан¬
тоній, арцибискупъ Палестинскій, добре
му заплатилъ въ книзѣ 7, главѣ 10,
ібііит 166. А причиною тоей Антіохіи схисмы—
Люциферъ, Сардиніи епископъ, который,
на всходѣ на заточеніи будучи, до Ан¬
тіохіи, за радою Еѵсевія Берцеленско-
го, на спокоеиіе одыйшолъ. Онъ мѣ¬
сто згодн перостронне противъ Меле-
I тіеви постановилт, епископомъ ІІавли-
! па. Чого той Еѵсевій Верцеленскій, ири-
| шедши до Антіохіи, не хвалилъ. О Акакіи, патріарсѣ Констан¬
тиной о л с к о м ъ. 1 Но смерти Тимонея ’). нравославпо-
I го патріархи Александрійского, ико- і *) Ѳеодоритъ, кп. 5, гл. 7. ! ') ЕвагріП. ки. 3, гл. 12. Библиотека "Руниверс1