Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Том 4

Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Т.4. Кн.1. Памятники полемической литературы в Западной Руси. — СПб., 1878

OCR
651 «ПАЛИНОДІЯ», СОЧ. ЗАХАГШ архою, брату за братомъ брати и о
кривдѣ его мовити, звлаща едной спо-
лечности и вѣры будучи. А не толко
Римскій за то брался, але и явесь всходъ
порушился былъ. ІІрезъ што такъ Іщг
кѳнтій, якъ и иныи, не зверхность свою
болшую, але любовъ и сполечность до
спол-епископа и брата своего оказали,
а конецъ и розсудокъ послѣдній и успо¬
коенье тыхъ неснасокъ—на сѵнодъ на-
лежати розумѣлъ, якъ ся ішшшей по¬
казало въ артикулѣ 5-мъ, роздѣлу пя-
того. О клятвѣ, которую Іннокентій па Ѳео’
фила и Арсакія, на Аркадіа и Евдоксію
выдалъ, мовлю, ижъ въ ныхъ не то на¬
лежитъ уважати, же заклялъ, але якимъ
то онъ нравомъ и въ якій способъ дѣ-
ялъ. Іннокентій заклиналъ и отлучалъ
не моцю зверхности якой удѣлной и на-
вышшого судійства, але якъ архіерей и
сослужитель, видячи скривженого и осу-
женого брата своего Іоанна Златоустого,
патріарху Константинополского, черезъ
патріарху Александрійского Ѳеофила,
отъ которыхъ бы, якъ первыхъ на всхо¬
дѣ пастирей, цесаръ упоминанъ и га-
мованъ отъ злости быти мѣлъ. Теды
братъ, любовію ближняго и ревностю
по невинности, взялся за кривду брат¬
нюю и зъ владзы своей архіерейской
строфуетъ зе злого учинку, отъ церкве
отлучаетъ и отъ сполечности Збавен-
ныхъ Таінъ отдаляетъ. Але укривжено-
му и невинне осуженому, то естъ са¬
мому Іоаннови Златоустому, яко пасти-
реви той епархіи належачому, овечку
свою, Аркадія цесаря, строфовати и ка-
рати зъ несправедливого его зъ нимъ
поступку належало. А же несправедли¬
вымъ судомъ былъ отъ того забороненъ,
годилося не толко Римскому, але и кож-
дому епископови тую на онъ часъ на-
вершати нездолность. Гды бовѣмъ сво¬
боденъ былъ а выступную Евдоксію ца- копыстенскаго, 1621 года. 652 і рицу скарати хотѣлъ, не посилалъ до
! Риму, але самъ передъ нею двергс цер¬
ковный заперети казалъ и въ церковъ
войти не допустилъ. Аркадія теды и Ев-
і доксію, Ѳеофила и Арсакіа Іннокентій
отъ церкве отлучивши (если отлучилъ)
,и поступку оного не похваливши, братъ
! силный немочного брата немощи по-
| неслъ. Отколь наивышшого судійства
; искати — естъ приказаню законному»
всѣмъ посиолите належачому, гвалтъ чи-
І нити. Меншей поважности, взглядомъ
церковной іерархіи, естъ епископъ Ме¬
діоланскій отъ архіепископа и патріар¬
хи Константинополского; не чекалъ ед-
накъ блаж. Амвросій на клятву за Ри¬
му, гды видѣлъ грѣхъ въ цесари, але
і самъ Ѳеодосія не пустилъ въ церковъ,
і ажъ бы за проляную въ Солунѣ кровь
| покутою доситъ учинилъ. Владза то
I естъ всѣхъ іереовъ и архіереовъ, кото-
| рой гды одинъ зажити не можетъ, на-
і нолняетъ другій. Не\моглъ Златоустый
і св., бо былъ якъ во всемъ иншомъ
І такъ и въ томъ скривженъ; змоглъ Ін-*
| нокентій и учинилъ, не якъ найвыш-
! шій судія, але якъ іерей. ! Мѣли то въ звычаю цесареве всход-
і ніи Константинопольскій, же, не .ркучи
епископскихъ або іерейскихъ, але и лаі-
| ковъ іноковъ клятвъ боядися и легко
ихъ не важили; але просили о. прощено
и о розрѣщене. Царъ Константинъ, с«нъ
| Четвертого Леона и Ирины, възгор-
дивши Маріею женою, взялъ другую
Ѳеодору и короновалъ еи презъ Іосифа,
архимандрита монастира Конкарата. Бо
Тарасій патріарха не зезволялъ, для
1 слушныхъ еднакъ причинъ молчалъ. | Платонъ, славный оный монахъ Сту-
дитскій, явне.цареви грѣхъ, якъ Іоанъ
Креститель, выметалъ. Ѳеодоръ зась
Студитъ, архимандритъ, выклиналъ и
! всюдм розголошалъ, абы ся его сте¬
регли. И былъ отъ царя прошенъ, абы Библиотека "Руниверс1