Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Том 4

Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Т.4. Кн.1. Памятники полемической литературы в Западной Руси. — СПб., 1878

OCR
555 (ПАЛИНОДІЯ*, ООП. ЗАХАРІИ КОПЫСТЕНСКАГО, 1621 ГОДА. 556 правдивой вѣры, надъ што ня>чого бол-
шого нёмашъ въ христіанствѣ. ІІІто якъ
ся зъ правдою згожаетъ, на око то кож-
дый ладно зъ преложеныхъ обачити
моглъ и можетъ, гды въ собѣ уважитъ,
въ якій конецъ первыхъ оныхъ св. вѣ¬
ковъ поеланникове и намѣстникове епи¬
скопомъ Римскимъ въ уживанью быти
почали, и въ якомъ постановенью зш*
чай уживанья ихъ зоставати повиненъ
былъ. О чомъ, иле мѣсце за оказіею
сею знести можетъ, вѣдомости твоей,
уважный православный чителнику, то
вкоротцѣ доношу. Ижъ первыхъ вѣковъ
посланники отъ Гимскихъ епископовъ
посылатись звьГкли были, монархою ед-
накъ его церковнымъ тымъ своимъ по¬
сыланьемъ не чинили. ІІоневажъ не
толко отъ него самого, але и отъ ин-
шихъ патріарховъ такіижъ и зъ такою
же владзею посылани были зъ розныхъ
оказій. Напродъ: зъ оказіи посылаші
на проповѣдь еѵангелскую до народовъ
невѣрныхъ. Якъ посланъ былъ *) отъ
бож. Аѳанасія, патріархи Алексан¬
дрійскою, Фрументій до Індовъ, отъ
бож. Игнатія, патріархи Константино-
полского, св. Ѳеофилактъ до Болгаровъ.
отъ Ніколая Хрисоверха, тоижъ св. сто-*
лицы патріархи, Еипріянъ, епископъ
Корсунскій, до насъ, Руси, и отъ мно¬
гихъ йншихъ индѣ. Повторе: зъ оказіи
соборовъ, на которіи презъ слушную
причину сами особами своими прибыти
немогши, не толко патріархове, якъ и
Римскій епископъ, але и кождый епи¬
скопъ иншій на хѣстце свое посылати
посланниковъ въ звычаю мѣли, чого въ
подішсохъ соборовыхъ видѣти ІІИЛНО.
Што, якъ и первое, удѣлного монархи
церковною не чинитъ. Потрете: зъ ока¬
зіи повстаня ересій, отъ которыхъ ла-
раженыи народы очитцатчи черезъ по- ; сланники свои, такъ Римскій еписко-
! пове, якъ и иніпихъ столицъ патріар-
| хове чинити то были звнкли 2), якъ
! учинили первыхъ вѣковъ до исходныхъ
краінъ епископове Римскій: Ліберій,
Левъ и Горемісда, а всходніи патріар¬
хове—до краинъ заходнихъ: Генадій, и
Тарассій Константинополскій, Ѳеодоръ
| Антіохійскій, патріархове, посланники
и епистоліи посылали, о чомъ полно въ
книгахъ іеторій церковныхъ. Тыи теды
і*три оказіи посыланя легатовъ або по¬
сланниковъ были и Римскимъ еписко¬
помъ, и всѣмъ иншимъ, такъ патріар-
; хомъ, якъ и кождому зъ епископовъ,
въ звычаю посполитомъ: были въ звы-
| чаю посыланья и въ справахъ приват-
і ныхъ поеланникове такъ отъ еписко-
| повъ Римскихъ, якъ и всѣхъ иншихъ,
до цесаревъ, якъ до пановъ, до спол-
епископовъ,, якъ до братіи. Бднакъ тыи
поеланникове такъ въ приватныхъ по¬
требахъ, якъ и въ публичныхъ спра¬
вахъ посиланыи, въ жадный ся ряды
чюжихъ діецезій не вдавали, споря-
женья церковною не турбовали, але
самую щирую любовь отъ одныхъ до
другихъ доносили и о взаемномъ покою
церковномъ, безъ жадной въ церкви
Христовой монархіи, жадною въ тыхъ
легаціахъ монархи незнаючи, одны о
другихъ ознаймовали. Оттоль затымь въ
звычай пошло, же якъ Римскій епи¬
скопъ, такъ и всѣ всходніи, патріархове
посланники свои, которыхъ они легата¬
ми, а овыи ексархами титуловати звык-
ли, по своей патріархіи діецезіахъ при-
томными для дозору порядку въ спра¬
вахъ церковныхъ вмѣсто себе мѣти зе-
зволили. Который звычай у исходныхъ
патріарховъ и по сесь день въ своей
клюбѣ неподвижно стоитъ. Римскому
зась епископови тойже, за поступкомъ *) Руфивъ, въ главѣ 9-й, книги 1-й. Арменопулъ, кн. 3, листъ 187. Библиотека "Руниверс1