Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Том 4

Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Т.4. Кн.1. Памятники полемической литературы в Западной Руси. — СПб., 1878

OCR
537 ■'< 1ІЛЛИН0ДТЛ». гпч. Р.АХАГШ КОПНГТЕНГКАГП. 1021 ГОДА. г, 38 але Іаковъ законополагаетъл. И малы
реченія Гократиіиа вопрошенія величе¬
ство Азъ сужду ие стужати, еже
отъ языкъ > п) и прочая. Читай о томъ
въ книзѣ &ИВЛІОѲИКИ* блаженного пат¬
ріарха Фотія, листъ 833. А Петръ
зась на томъ соборѣ Іерусалимскомъ,
яко первый апостолъ, моглъ мѣти мѣс-
це вніпііюго сидѣнья. А аисІогіІаНѵат.
тоестъ ^властительное*, взглядомъ сто¬
лица самой самъ Іаковъ мѣлъ, яко
епископъ того мѣста. А зась взглядомъ
владзы аностолства и владзы отъ Хри¬
ста взятой, всѣ апостолове сподную и
ровную мѣли владзу и. ведлугъ ней,
соборовали и декретовали, Духу свято¬
му предначальствующѵ и судящу. На первомъ соборѣ вселенскомъ Ни¬
кейскомъ продковалъ (на правой сторо¬
нѣ) Еѵстафій, патріарха Антіохійскій.
На соборѣ Никейскомъ, нервомъ все¬
ленскомъ. папежъ Римскій не былъ,
але только послове зъ Риму были, о
чомъ блаж. Матоей Канониста, въ ча¬
сти 1-й описана соборовъ, такъ пи¬
шетъ: < Сильвестеръ и Іулій, старого
Рима свѣтлые предстатели, зъ которыхъ
жаденъ не прибылъ: але Вѵтона и Ви¬
кентія вмѣсто себе но своему священ¬
ства лѣту на соборъ послали. А пат-
ріархове сами особами своими были.
Созоменесъ, порядокъ начальниковъ
собору того описуючи, не Римского
впродъ менуетъ, але мовитъ *): «а на
томъ соборѣ были зъ епископовъ, ко- “) Эта «точка» очевидно лишена смысла.
Такъ же п у Толстова. Въ «Книжицѣ» На¬
ѳанаила (л. 203) читаемъ: «Имамы рече-
ніе Сократиса — вопрошеніе величество».
Въ Московскомъ изданіи (1648 года) «Кни¬
ги о вѣрѣ» (л. 148): «имамы реченіл, но
сократвша вопрошепіл вели честна».Ута фра¬
за встрѣчается и выше. см. стлб. 48і-й. 7) Дѣян., гл. 15, ст. 19. •) Созоменъ. Ерміа. кіг. 1, гл. 16. торіи столицы апостольскій держали:
Макарій, Іерусалимскій предстатель, на
лѣвой сторонѣ, Еѵстафій, епископъ Ан-
ті охі йскі й, А л ексан деръ А л ексан дрі й-
скій. А Оѵлвестръ, епископъ Римскій,
ижъ на томъ соборѣ презъ старость не
моглъ быти (вымавлятотъ его историко-
ве церковный, особливо Евсевій Иам-
филійскій въ животѣ Константина ца¬
ря. въ книгахъ Л, гл. 7). але послалъ
Вѵта и Вѵкентія. тое церкве пресвите¬
ры. Предсѣдатели не послове папеж-
скіи были, але самъ паръ Константинъ,
яко о томъ Евсевій, епископъ Кесарій¬
скій, очевистый того сѵноду свѣдокъ,
вѣдати даетъ Зъ духовенства зась
были предсѣдатели и продкуючіи, Еѵ¬
стафій, Антіохійскій патріарха, и Ма¬
карій Іерусалимскій, якъ Никита Ѳи-
саѵвръ въ книгѣ 5, гл. «/пишетъ: «тымъ, . мовитъ, который на сѵнодъ пришли,
иродковали: Макарій Іерусалимскій и
. Еѵстафій Антіохійскій, патріархове^.
| Особливо Р]всевій Намфилій въ житіи
; Константина царя, въ книгахъ 3-хъ гл. . 7. О Еѵстафію еще особливе. Евсевій
І въ книгѣ Я, гл. 1 мовитъ: той. кото-
І рнй на нравомъ боку седѣлъ, повстав-
[ ши мову чинилъ до царя». А то былъ
Еѵстафій Антіохійскій, якъ Ѳеодоритъ
въ книзѣ первой, въ главѣ 7 пишетъ*
Зачимъ въ Мя»неи> мѣсяца февраля1
дня 21 въ первой пѣсни канону, свя-
; тому Еѵстафію утвореного (за святого
1 абовѣмъ Церковъ маетъ его) зоветъ его
( «верхъ отцемъ>\ розумѣй Никейскимъ, ! гдя> ся ему похвала дѣетъ, и словне
( выражаетъ, якъ на томъ соборѣ справ-
і не посту повалъ. Тамъ же еще мовитъ
въ пѣсни Я: < старшенствуючи катело-
кгови», то естъ згромаженю оному въ
Никеи. На нервомъ теды вселенскомъ
соборѣ не Римского нанежа послове I , •) книга Я, глава 1". Биб/іиотека "Руниверс1