Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Том 31

Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисиею. Т.31. Сочинения Князя Курбскаго, Том Первый. — СПб., 1914

Содержание

Переписка князя Курбскаго съ царемъ Іоанномъ Грознымъ и Исторія о великомъ князѣ Московскомъ

I. Эпистолія первая князя А. Курбскаго къ царю и великому князю Московскому

II. Посланіе царя Іоанна Васильевича къ князю Андрею Курбскому. Редакція I и II

III. Краткое отвѣщаніе князя Андрея Курбскаго на зѣло широкую эпистолію великаго князя Московского

IV. Такова грамота послана отъ государя изъ Володимерца же ко князю Андрѣю къ Курбскому со княземъ Александромъ Полубенскимъ

V. На вторую епистолію отвѣщаніи цареви Московскому убогаго Андрея Курбского, князя Ковельского

VI. Исторія о великомъ князѣ Московскомъ

Письма князя Курбскаго къ разнымъ лицамъ и Исторія о осъмомъ соборѣ

VII. Курбскаго въ Печерской монастырь

VIII. Ивану многоученному отвѣтъ о правой вѣріи

IX. Посланіе князя Андрѣя Курбскаго о ложныхъ писаніи, иже обрѣтаются межъ божественныхъ писаніи, въ Печерской монастырь нѣкоему старцу

X. Посланіе къ старцу Васьяну

XI. Посланіе къ старцу Васьяну

XII. Листъ Андрѣя Ярославского до Костянтина Острозского, противъ варвара неякого, мнящегося быти мудра, еже по хулилъ словеса новопреложенные Іоанна Златаустаго

XII. Листъ князя Андрѣя Курбскаго до Марка, ученика Артемія

XIV. Листъ Андрѣя Курбского до Кузьмы Мамонича

XV. До Кузьмы Мамонича листъ 2

XVI. Отвѣтъ восточныхъ или щитъ церкви правовѣрной

XVII. Епистоліа ко Кодіяну Чапличю Андрѣя Ярославъского

XVIII. Листъ Андрѣя Ярославского до пана Ѳедора Бокѣя Печихвостского

XIX. Листъ вторыя Андрѣя Ярославского до Ѳедора Бокѣя

XX. Листъ князя Андрѣя Курбского до княгини Ивановое Черторыжское

XXI. Цедула писана до пана Остаѳія Троцкаго

XXII. Цыдула Андрѣя Курбского до пана Древинского писана

XXIII. Листъ Андрѣя Ярославского до князя Костянтина воеводы Кіевского

XXIV. Цыдула князя Андрѣя Курбскаго до князя воеводы Кіевского

XXV. Посланеицо краткое къ Семену Седларю, мещанину Львовскому, мужу честному, о духовныхъ вещахъ вопрошающему

XXVI. Исторія о осьмомъ соборѣ

ПРИЛОЖЕНІЯ

Указатель

Словарь

Опечатки

OCR
141 ОТВѢІЦАНІЕ ЦАРЕВЫ МОСКОВСКОМУ 142 л. 187 ЦСОПРОТИВЪ КЛАУДІУСА1, ЯЖЕ ИЗ¬
ГНАЛЪ 2 БЫЛЪ ЦЫЦЫРОНА ИЗЪ ГРА¬
ДА РИМСКОГО ТУНЕ3. ГЛАВА 17 4 а. Вси 5 глупый неистовятся 6; а азъ
5 тебѣ не глупымъ, яко часто, не злымъ,
яко всегда, но безумнымъ и неисто¬ выми 7 вешми доведу 8 истинными.
Мудраго разумъ величествомъ совѣту,
претерпѣваніемъ вещей человѣческихъ,
презреченіемъ9 счастія, добротами вся¬
кими, яко муромъЛ0, огражденъ; побе- 5
жденъ и предоленъ 11 ли будетъ, еже 1 Т. кладіуса. 2 Ар. изгнанъ—Пг. изгналъ.—Т. игналъ. 3 Ар. П. тоне.—Пг. туне.
4 Т. глава 7. 5 Т. все. 6 Т. на полѣ: дурные бѣсятся. 7 Т. неистовымъ. 8 Ар. доводъ.—
П. доводи.—Пг. доводы.—Т. доведу. 9 Т. презреніеыъ. 10 Ар. Т. на полѣ: стѣною химен-
ною.—Пг. на полѣ: стѣною каменною.—П. на полѣ: стѣною кименною.—Т. на полѣ: ...ою. 11 Т. преодолѣнъ. а См. столб. 138, прим. а. (л. 6 об.) Οτι πας άφρων μαίνεται, Omnes stultos insanire. Ego vero te non stultum, ut saepe: non improbum, ut semper: sed dementem, et insa¬
num rebus addicam necessariis. Sapientis animus magnitudine consilii, tolerantia rerum hu¬
manarum, contemptione fortunae, virtutibus denique omnibus, ut moenibus septus, vincetur
et expugnabitur, qui nec civitate quid pelli potest? Quae est enim civitas? omnis ne con¬
ventus etiam ferorum et immanium? omnis ne fugitivorum ac latronum congregata unum in
locum multitudo? certe negabis. Non igitur erat illa tum civitas, cum leges in ea nihil vale¬
bant, cum indicia iacebant, cum mos patrius occiderat, cum ferro pulsis magistratibus, Senatus
nomen in Rep. non erat. Praedonum ille concursus, et te duce latrocinium in foro consti¬
tutum, et reliquiae coniurationis a Catilinae furiis, ad tuum scelus furoremque conversae., non
civitas erat? Itaque pulsus ego civitate non sum, quae nulla erat: accersitus in civitatem sum,
cum esset in Rep. Consul, qui tum nullus fuerat: esset Senatus, qui tum occiderat: esset con¬
sensus populi liberi, esset iuris et aequitatis (quae vincula sunt civitatis) repetita memoria.
Ac vide quam ista tui latrocinii tela contempserim. Jactam et immissam a te nefariam in me
iniuriam semper duxi, pervenisse ad me nunquam putavi: nisi forte cum parietes disturbabas,
aut cum tectis sceleratas faces inferebas, meorum aliquid ruere, aut deflagrare arbitrabare.
Nihil neque meum est, neque cuisquam, quod auferri, quod eripi, qnod amitti potest. Si mihi
eripuisses divinam animi mei constantiam, meis curis, vigiliis, consiliis, stare te invitissimo
Remp. si huius aeterni beneficii immortalem memoriam delevisses (л. 7), multo etiam magis, si
illam mentem, undd haec consilia manarunt, mihi eripuisses: tum ego accepisse me confiterer
iniuriam. Sed si haec nec fecisti, nec facere potuisti: reditum mihi gloriosum iniuria tua dedit,
non exitum calamitosum. Ergo ego semper civis eram, et tum maxime, cum meam salutem
Senatus 'eiteris nationibus, civis optimi commendabat: Tune nunc quidem? nisi forte idem
hostis esse, et civis potest. An tu civem ab hoste natura ac loco, non animo factisque di¬
stinguis? Caedem in foro fecisti: armatis latronibus templa tenuisti. Privatorum domos, aedes
sacras incendisti. Cur hostis Spartacus, si tu civis? Potes autem esse tu civis, propter quem
aliquando civitas non fuit? Et me tuo nomine appellas, cum omnes meo discessu exulasso
Remp. putent? Nunquam ne homo amentissime te circumspicies? nunque ne quid facias con¬
siderabis, nec quid loquare? Nescie exilium, scelerum esse poenam? meum illud iter ob prae¬
clarissimas res A me ante gestas esse susceptum? Omnes scelerati atque impii, quorum tu te
ducem esse profiteris, quos leges exilio affici volunt, exules sunt: etiam si solum non muta¬
runt. An quum omnes leges te exulem esse iubeant, non appellet inimicus? qui cum telo
fuerit? ante Senatum tua sica deprehensa est. Qui hominem occiderit? tu plurimos occidisti.
Qui incendium fecerit? aedes Nympharum manu tua deflagravit. Qui templa deorum occupa¬
verit? in foro castra posuisti. Sed quid ego commune9 leges profero, quibus omnibus es exui?
Familiarissimus tuus Cornificius de te privilegium tulit, ut si in opertum Bonae deae acces¬
sisses, exulares. At te id fecisse etiam gloriari soles. Quomodo igitur tot legibus in exilium
eiectus, nomen exulis non perhorrescis? Romae sum inquit. Et quidem || (л. 7 об.) in operto,
fuisti? Non igitur ubi quisque erit, eius loci ius tenebit, si ibi eum legibus esse non oportebit Библиотека "Руниверс1