Первые дни христианства. Часть 2-я

Фаррар Ф.В. Первые дни христианства. Часть 2. - С.Петербург, 1888

Содержание
OCR
974 КНИГА ШЕСТАЯ. ивъ Діоклитіана какбы своего рода' Константина, который только противъ
воли становится въ положёніе Деція. Ср. также обстоятельную рецензію
Гарнака въ ЗсЬпгег’в ТЬеоІ. Ьіі. 2і&. 1877, стр.1169.—Истина заключается
несомнѣнно въ срединѣ. 1В1) Іероклъ въ сочиненіяхъ Лактанція (Іпві. ѵ, 2, 12, и Де шогі. рег-
веспіогит с. 16) обозначается какъ въ собственномъ смыслѣ духовный ви¬
новникъ этого гоненія. 132) Еив. УК. Сопві. с. 50, 51. Ьасі. Де шогі. с. 11 «Ьапс. тоДега-
ііопет іепеге сопаіиз езі, иі еат гет віпе' зап^иіпе, ігапзщі ДіЪегеі». 18а) Этотъ первый эдиктъ находится у Евсевія Н. Е.' ѵга, 2; шагѣ. Раі.
ргоіее, 1; у Ьасі. Де тоП. с. 13. Ср. затѣмъ Мзсонъ: ТЪе регзесиііоп оі
Біосіеііап. Арр. 8. 343. 134) Ье&еііше сосіиз, какъ говоритъ Ьасі. Де шогі. с. 13. 135) Асіа 8аійгпіпі, Баііѵі еі аііогит въ Африкѣ у Руйнара,
стр. 338. ' 13е) Епв. Н. Е. ѵш, 6, 8. 13п) Е и в. Н. Е. ѵш, 6, 10. 13в) Эдиктъ находится у Еив. Де шагі. Раі. с. 3.—По предположенію
Мэсона въ подлинной формѣ эдиктъ этотъ находится опять въ Равзіо 8.
8аЪіпі (указ. соч. стр. 218). Въ виду общаго характера этой Развіо такое
предположеніе однакоже вызываетъ сомнѣніе. ,зэ) Часто приводимыя надписи, въ которыхъ Діоклитіанъ восхваляется
какъ уничтожитель христіанскаго имени, я считаю также неподлинными. См.
также Мэсонъ въ указ. соч. стр. 217. 14°) Епв. Н. Е. ѵш, 11. иі) Ьасі. Де пинѣ, 21. *42) См. объ эдиктѣ касательно искалѣченія въ сочиненіи Бейма, Еіп
СЬгівіепеДісі Дев Каівегв Сопвіапііп. Аиз Деш ТТгсЬгізІепіІщт стр. 198, &. 148) Объ этихъ жестокостяхъ расказываетъ Евсевій въ восьмой книгѣ
своей Церк. Ист. и въ книгѣ Де тагіуг Раіаеві. 144) Епв. Н. Е. ѵш, 12. Амвросій и Златоустъ прямо считаютъ ихъ му¬
чениками, и бл. Іеронимъ (аД. Допае 1, 12) выразительно оправдываетъ это
дѣло. Иначе уже смотритъ бл. Августинъ въ своемъ сочиненіи Де сіѵіі.
Деі і,' 26. 14Г>) Еив. Н. Е. ѵш, 17; Ьасі. Де шогі. 34. 146 Еив. Н. Е. іх, 1 -8. ГЛАВА ХЫІІ. 14,7) Еив. Де ѵііа Сопві. і, 28 — 32. Иначе передается
этотъ разсказъ у Лактанція въ его сочиненіи Де шогі. 44. 14В) Совершенно односторонне дѣло Константина понимаетъ Буркгардтъ
(Біе 2еіі Сопзіапііпв, Вавеі 1853), представляя его чисто политическимъ. Кеймъ
(Юег ИеЬегігііі Сопвіапіінв Д. 6г. гит СЬгівіепіЪит, 2іігісЪ 1862) уже опять
болѣе придаетъ значенія религіознымъ мотивамъ. Еще сильнѣе выставляетъ
ихъ Цанъ въ своемъ небольшомъ, но содержательномъ трактатѣ (Сопвіапііп
Д. 6т. ипД Діе КігсЬе, Наппоѵег 1876), Ср. особенно также мнѣніе Дикгофа
(Ковіоск. іііеоі. 2еіівсгЪ. 1863 г., іѵ, 1). 14Э) Ьасі. Де шогі. 48: «Насіегшв йеі, иі вісиі вирегіив союргеЬепзит
еві, Біѵіпив )ихіа пов іаѵог, диет іп іапіів витив геЪив ехрегіі, рег отпе
іетрив рговреге виссеввіЬив повігіз сит ЬеаіііиДіпе риЫіса регвеѵегеі». 15°) Еив. И. Е. іх, 9. 161) И считаю возможнымъ оставаться при такомъ же пониманіи этого
явленія креста. Что Кеймъ (въ ук. соч. стр. 23 и далѣе) доказываетъ не¬
вѣроятность и даже невозможность многихъ отдѣльныхъ подробностей въ